Розрізняють вегетосудинні порушення за симпатотонічним, ваготонічним та змішаним типами. За характером перебігу: латентний, перманентний і пароксизмальний типи. За видом пароксизму: симпатико-адреналові, вагоінсулярні та змішані кризи.

До критеріїв діагностики ВСД за ваготонічним типом належать численні іпохондричні та неврологічні скарги; зміни шкіри: ціанотичні вологі кисті рук, мармуровість, підвищена пітливість, жирність, вугри, набрякання, виникнення алергічних реакцій; порушення терморегуляції: знижена температура тіла, мерзлякуватість, субфебрильна температура тіла при інфекцій них захворюваннях, загострена реакція на задушливі примщення; маса тіла: схильність до надлишкового зростання маси тіла, ожиріння; зміни з боку системи дихання: несподівані напади задишки, спастичного кашлю вночі (без ознак вірусної інфекції), глибокий вдих, псевдоастма; зміни з боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту вранці, підвищена салівація, нудота, блювання, рецидивні болі в животі, функціональні запори та проноси; зміни з боку серцево-судинної системи: кардіалгії, функціональний шум у горизонтальному положенні, зниження систолічного та пульсового тиску, брадикардія; ЕКГ: атріовентрикулярна блокада І та ІІ ступеня, екстрасистолія, виражена синусова брадикардія, зменшення амплітуди зубця Р, високий загострений Т1, Т2, V5, змщення інтервалу S-T вище ізолінії; зміни нервової системи: цефалгії за типом мігрені, запаморочення, сонливість, важке засипання, надто глибокий сон, тремор пальців рук, повік, гіперкінетичні посмикування, симптоми внутрішньо-черепної гіпертензії; психологічні особливості дитини: пригніченість, схильність до депресій, підвищена втомлюваність, погіршена пам’ять, апатичність, найбільша активність до обіду, фізична активність зменшена; вагоінсулярні кризи: значна пітливість, біль у животі, блювання, спазм гортані, мігренеподібний головний біль, зниження артеріального тиску аж до непритомності, напади ядухи, бради- та тахікардія.

До критеріїв діагностики ВСД за симпатикотонічним типом належать скарги: серцебиття, «збої» в ділянці серця; зміни шкіри: бліда, суха; порушення терморегуляції: схильність до надмірного підвищення температури при інфекційному захворюванні; маса тіла: схильність до схуднення; зміни з боку шлунково-кишкового тракту: підвищений апетит, спрага, рецидивні болі у животі, атонічні запори; зміни з боку серцево-судинної системи: голосні тони серця, тахікардія, схильність до підвищення артеріального тиску, часто відзначається пролапс мітрального клапана; ЕКГ: ST-T зміни у вигляді зменшення зубців T1, Т2, V5 і зміщення нижче ізолінії інтервалу S-T, скорочення інтервалу PQ, збільшення амплітуди Р, синусова тахікардія; зміни нервової системи: головний біль, тремор, ознаки внутрішньочерепної гіпертензії, неспокійний сон, пізнє засинання, раннє пробудження; психологічні особливості дитини: ініціативність, запальність, мінливість настрою, швидке відволікання уваги, висока активність вечорами, фізична витривалість; симпатоадреналові кризи: озноб, жах, неприємні відчуття в ділянці грудної клітки, головний біль, підвищення артеріального тиску, серцебиття аж до пароксизмів тахікардії.

Для визначення ступеня та характеру вегетативних порушень, з’ясування стану периферичного та мозкового кровообігу доцільно проводити певні обстеження. Вивчення вегетативного гомеостазу включає визначення вихідного вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та забезпечення діяльності.

Вихідний вегетативний тонус, який характеризує стан ВНС у період відносного спокою, визначають за таблицею О. М. Вей-на та співавторів (1981) з урахуванням ознак порушення органів і за даними ЕКГ та кардіоінтервалографії.

Вегетативна реактивність - це характер зміни вегетативної реакції організму у відповідь на подразнення. Цей показник визначають під час проведення кліноортостатичної проби. Для дітей з симпатикотонією характерні симпатикотонічні та гіпер-симпатикотонічні варіанти реактивності . При вихідному ваготонічному тонусі можуть бути виявлені гіперсимпатикотонічний або ж гіпердіастолічний варіант кліноортостатичної проби, що свідчить про слабку активацію та швидке виснаження симпатичної частини ВНС.

Вегетативне забезпечення діяльності - це підтримка оптимального рівня вегетативної нервової системи, який обумовлює її адекватність до навантажень. Найчастіше вегетативне забезпечення діяльності визначають за допомогою кліноортостатичної проби, при виконанні розумового та дозованого фізичного навантаження. Вирізняють нормальне, надмірне та недостатнє вегетативне забезпечення діяльності.

Обстеження з метою виявлення внутрішньочерепної гіпертензії показано усім дітям із ВСД. Клінічно вона проявляється розширенням підшкірних вен голови, кон’юнктив, збільшенням розмірів голови, перкуторним коробковим звуком. На краніограмі - зміни у вигляді «пальцевих» вдавлень, посилення судинного малюнка, розширення диплоїчних вен, зубчастість та розходження швів. За допомогою ехоенцефалографії у хворих із ВСД виявляють розширення третього шлуночка, змщення серединного М-ехо, зазубленість висхідної та низхідної частин М-ехо, виражену ехо-пульсацію. Електроенцефалографія у дітей з ВСД виявляє десинхронізований альфаритм, його асиметрію, допомагає диференціювати епілептичні пароксизми. Проводячи біохімічне дослідження, виявляють: дисліпопротеїдемію, електролітичні порушення, зміни кількості катехоламінів й ацетилхоліну, гіпер- і гіпокоагуляцію. Під час обстеження дітей з ВСД обов’язково слід одержати консультації окуліста, невропатолога, ендокринолога, отоларинголога.